У 1446 р. Ян Кола Старший (пом. 1472) взяв участь в розподілі маєтностей[1] батька Яна Кола (пом. 1438) і як наслідок Далеїв та Лисець відійшли у спільне володіння Яном Кола середнім «Ярославом» та Яном Кола молодшим.
У 1474 р. село Лисець згадується як Lysecz в Актах Земських (том XII) як власність галицького каштеляна Якуба Бучацького гербу Абданк (Habdank).
1474 рік — Форма запису назви села як Lysecz
Королівська люстрація 1565 року в селі зафіксувала 3 власників стад худоби: Михайло, Демко і Федір.
У податковому реєстрі 1515 року в селі Lyszecz документується піп (отже, уже тоді була церква), млин і 11 ланів (близько 275 га) оброблюваної землі.
Гійом Боплан працюючи над картою для польського короля в 1645—1650 роках, мандрував по Русі і коли відвідував Галицькі землі, то місцевість, яка тепер відома як Лисець, він записав в себе на карті як Morcza.
Відоме як село Мочар з 1628 року, Лисець з 1652 року.
У січні 1792 р. Катажина Коссаковська з Потоцьких продала Антонію Протазію Потоцькому маєток у Лисці.
Після окупації Західноукраїнської Народної Республіки поляками в 1919 році в містечку був осередок ґміни Лисєц та постерунку поліції.
Після радянської анексії західноукраїнських земель з 17 січня 1940 р. до 31 грудня 1962 р. Лисець був районним центром.
25 листопада 1944 р. сотня УПА «Змії» (командир Павло Вацик «Прут») взяла штурмом райцентр і знищили окупаційні установи.
